ІХ-ХІІІ ст. Військо Київської Русі

  1. Дружинник, Х ст., Чернігівська земля.
  2. Легкоозброєний вершник-стрілець, ХІ ст.
  3. Дружинник, ХІІ-ХІІІ ст., Київське князівство.
  4. Князь, ХІІ-ХІІІ ст.
  5. Лучник, ХІІІ ст.
  6. Важко озброєний вершник (оружник, браністарець), ХІІІ ст., Київське князівство.

Тривалий внутрішній розвиток східно-слов’янських племен привів у ІХ ст. до утворення Київської Русі – однієї з найбільших держав середньовічної Європи. Історичним центром її було Середнє Подніпровя, Київська земля. Молода держава висунула могутню армію, оснащену всіма видами тодішніх наступальних та захисних засобів. За родом та видами зброї давньоруське військо ділилося на важко озброєних вершників (оружник, браністарець), легкоозброєних вершників (лучник), важкоозброєних піхотинців (копійник), легкоозброєних піхотинців (стрілець, лучник). У ранньому періоді існування Київської Русі бойові дії вела переважно піхота, але вже в Х-ХІ ст. у боротьбі з кочівниками на передній план виходить кіннота. Військовий одяг тих часів мав багато компонентів. Голову воїна прикривав шолом із захисною кольчужною сіткою – бармицею. Необхідним атрибутом обладунку воїна була кольчуга та пластична броня. Аби виготовити одну кольчугу, необхідно було скріпити між собою 25-26 тис. залізних кілець. Захисним знаряддям воїнів були щити. Ранні щити мали круглу форму, а з ХI ст. на зміну їм приходять мигдалевидні. Окрім цього вживалися щити трикутної та трапецевидної форм. Озброєння давньоруських воїнів складали мечі, ножі, шаблі, різноманітні бойові сокири, списи, рогатини, палиці, булави, кистені, лук зі стрілами, сулиці, самостріли. У похід княже військо – дружина – вирушало під стягами трикутної форми. Серед їх кольорів найпоширенішими були червоний, синій, білий, зелений. Вінчали стяги хрести, кулі, бунчуки з кінського волосся.