ХІVV ст. Вояки Великого князівства Литовського та Королівства Польського

  1. Піхотинець, ХІV ст.
  2. Лицар із стягом часів Грюнвальдської битви, 1410 р.
  3. Стрілець з арбалетом, ХV ст.

У другій половині ХІV ст. частина українських земель – Галичина, Волинь, Київщина, Переяславщина, Поділля, Чернігово-Сіверщина потрапили під владу литовських та польських князів. У складі піхоти війська Великого князівства Литовського вояки-українці брали участь у битві з монголо-татарами на р.Ворскла у 1399 р. та у Грюнвальдській битві 1410 р. з 80-тисячним військом німецьких лицарів-хрестоносців. Джерельні свідчення дають надзвичайно скупі відомості про озброєння та одяг вояків-українців тих часів. Списи, рогатини, панцири, булави, круглі щити, луки і після монголо-татарської навали впродовж двох століть практично не зазнали суттєвих змін. У вжитку, як і раніше, лишилися шоломи з високим конусоподібним наголовком. У ХІVV ст. захисний одяг доповнили колонтар – доспіх без рукавів, який спереду мав металеві пластини, скріплені кольчужним плетінням, та байдана – що відрізнялася від звичайної кольчуги розмірами та формою кілець. Прості воїни носили довгі стьобані свити з товстої бавовни, підбиті прядивом. У ХІV ст. у вжиток входять щити з подовжнім жолобом (так звані „павези”), подальшого поширення набувають самостріли.