Автор: Віталій Сич

Однострій має стати дійсно українським

Надруковано: Народна армія. – 2009. – 22 серпня, та Народна армія. – 2009. – 26 серпня.

У Збройних Силах України до останнього часу не існувало єдиного підходу щодо використання знаків розрізнення на військовій формі одягу. Переважно в їх основі залишилися радянські зразки, в яких свого часу традиційну для колишніх соціалістичних республік червону зірку просто змінили на національний тризуб. У підсумку, ЗС України унаслідували чимало зайвих знаків розрізнення, кількість яких легко можна зменшити. Наприклад, замість кількох видів кокард обійтися однією. А погони, яких у війську нині існує понад чотириста видів, скоротити до необхідного мінімуму. Адже, окрім іншого, це дозволить й заощадити певні кошти.

Нині офіційним документом, згідно з яким військовики використовують зразки форми одягу і, відповідно, знаки розрізнення на одностроях, є Постанова Кабінету Міністрів України "Про затвердження зразків форми одягу і знаків розрізнення військовослужбовців Збройних Сил, інших військових формувань, осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби та ліцеїстів військових ліцеїв і ліцеїв з посиленою військово-фізичною підготовкою" від 17 липня 2003 року N 1073. У 2007 році вона зазнала деяких змін, і, до речі, позитивних для військового відомства. Втім, протягом останніх років більшість силових структур опрацювала окремі постанови Кабміну щодо змін в одностроях з урахуванням своїх відомчих традицій та особливостей. Водночас Збройні Сили продовжували жити, так би мовити, за старими порядками.

Тому відділ військової символіки та геральдики ГШ ЗС України підготував низку пропозицій для підготовки нової редакції відповідного урядового документа, які були погоджені як основа начальником Генерального штабу – Головнокомандувачем ЗС України генералом армії України Сергієм Кириченком. Тож які зміни у формі одягу чекають українських військовослужбовців?


Заради відродження національних традицій

У світі поважають ту країну, яка насамперед цінує свою історію. Найяскравіші її моменти, зазвичай, відображаються в знаках розрізнення та окремих елементах форми одягу. Для України, яка століттями була позбавлена власної державності, першорядне значення мають часи боротьби за незалежність. Якщо при гетьману Богдану Хмельницькому форми одягу в сучасному розумінні цих слів не було, то в період існування Української Народної Республіки Української держави та Західно-Української Народної Республіки власні однострої вже існували. На жаль, в ЗС України національний досвід був використаний дуже обмежено. На сьогодні ж у цьому питанні досягнуто значного прогресу. Звичайно, в цьому контексті не йдеться про повне відновлення однострою тих часів. Водночас можна виділити окремі його елементи, які вважаються традиційними, і застосувати в сучасних Збройних Силах України. Власне, у цьому і полягає основна ідея, якою керувалися автори змін до військових знаків розрізнення.

Зокрема, пропонується ввести кокарду круглої форми. Її було запроваджено в Українському війську 6 червня 1918 року, тобто ще за часів гетьмана Павла Скоропадського. Вона фактично не змінювалась за правління Директорії, використовувалася і у збройних силах Західно-Української Народної Республіки.Окрім круглої кокарди для пілотки, безкозирки та польового кашкета, розроблено емблеми на кашкет з козирком за видами Збройних Сил. В основу цих емблем покладений дубовий вінок, на тлі якого розміщено кокарду та схрещені мечі для Сухопутних військ і меч з крилами для Повітряних Сил. Для Військово-Морських Сил емблема на кашкет в загальних рисах повторює емблему для кашкетів офіцерів Українського флоту зразка липня 1918 року. Окрім цього, на кашкеті старших і вищих офіцерів передбачено орнамент у вигляді одного чи двох рядів дубових листків. До речі, такий орнамент на козирку кашкета є загальноприйнятою практикою, що притаманне арміям Німеччини, Великої Британії, Туреччини, Греції, Естонії та багатьох інших країн. На кашкети для офіцерського складу також передбачений ремінець з галуна єдиного зразка, а для рядового і сержантського – лакований, який використовується сьогодні. Таким чином, за рахунок зазначених змін значно скоротиться кількість знаків розрізнення на головні убори.

Знак єдиного зразка передбачений для носіння на беретах. Він має вигляд тризуба в калиновому вінку (запроваджений у грудні 2007 року). Водночас на сьогодні виникла необхідність розширити кольорову гаму беретів. Так, додатково передбачено запровадити берети червоного та синього кольорів.

Емблеми за родами військ та служб повторюють ті, які встановлені в грудні 2007 року, і вже використовуються, хоча й обмежено через недостатнє фінансування. Нагадаємо, що два роки тому було опрацьовано емблеми без вінків, адже ті заважали їх нормально розрізняти. Крім того, було розширено їх кількість з урахуванням того, що в Збройних Силах України власних емблем не мали механізовані війська, РЕБ, логістика, морська піхота та радіотехнічні війська.

А беручи до уваги, що в Українському війську вводяться посади головного старшини Збройних Сил України та головного старшини виду Збройних Сил України, для них замість емблем родів військ та служб передбачені спеціальні знаки у вигляді емблем відповідних видів ЗС України. Вони позначатимуть вже не рід військ, а посаду військовослужбовця.

Знаки розрізнення військових звань уніфікуються

– Як відомо, погони в нас поділяються на нашивні, знімні, погони-муфти тощо. Кожен, хто носить форму, знає, що пластмасові погони як мінімум незручні, – розповідає начальник відділу військової символіки та геральдики ГШ ЗС України Олександр Муравйов. – Тож вітчизняні фахівці проаналізували західний досвід. Зокрема, у більшості країн світу існує так званий погон-хлястик, який застібається на ґудзик. Він з тієї самої тканини, що й кітель. Вже на нього одягається муфта з відповідними знаками розрізнення, яку легко можна міняти. Таким шляхом пішли, зокрема, у Франції, Нідерландах, Швейцарії, Естонії.

Тому дійшли висновку: в Повітряних Силах і Сухопутних військах слід передбачити на кітелі погон-хлястик з муфтою для розміщення на ній металевих або вишитих елементів знаків розрізнення. Якщо для молодших офіцерів це просто зірки, то для старшого та вищого офіцерського складу крім зірок пропонується передбачити додаткові знаки. Зокрема, для старших офіцерів це напіввінок з листків калини, для генералів - схрещені булави у калиновому вінку. Зауважимо, що зображення історичних знаків влади є традиційним для знаків розрізнення Українського війська починаючи з весни 1918 року. Тоді для вищого командного складу армії УНР на петлицях було встановлене зображення пернача. А булави були присутні на знаках розрізнення генералів збройних сил Української держави та Західно-Української Народної Республіки. Для сержантів елементами знаків розрізнення звань є шеврон, прямокутник, дуга та зірка.

За новими пропозиціями, відповідно до міжнародного стандарту і в генерал-майора на погоні замість однієї зірки з'являться дві, оскільки планується запровадження звання "бригадний генерал". Повний генерал – наш генерал-полковник - так само як в багатьох арміях країн світу буде чотиризірковим.

– Пригадую, до речі, одну цікаву історію, – розповідає Олександр Муравйов. – Коли Іспанія вступила в НАТО, їхній начальник Генерального штабу носив на погоні три зірки, чотири було лише в короля, що має звання "генерал-капітан". Згодом генерал поскаржився керівникам країни, що за кордоном його сприймають як генерал-лейтенанта. Після цього в Іспанії ввели звання генерала з чотирма зірками, а королю додали п'яту. До речі, в російській царській армії генерал-майор теж носив на погоні дві зірки, хоча чин бригадира скасували ще наприкінці XVIII століття.

Словом, нині в Європі військових традиційно зустрічають по зірках: генерал-майор – дві, генерал-лейтенант – три, генерал-полковник – чотири зірки.

Світова практика морського однострою передбачає, що на чорній формі погонів немає, знаки розрізнення звань носять на рукавах. Зокрема, в офіцерів це золоті галуни різної ширини. На білій формі одягу носяться чорні погони з такими самими галунами. В принципі, ще торік самі моряки пропонували це зробити. На сьогодні таке побажання враховано. Також відділ військової символіки та геральдики ГШ Збройних Сил України пропонує адміралам прикрасити широкий галун зигзагом, який був введений для адміралів Українського флоту ще за часів гетьмана Павла Скоропадського 1918 року. Приведено також у відповідність з більшістю країн світу систему галунів щодо їх кількості та ширини. Для не корабельного складу, тобто медиків, юристів, морської піхоти знаки розрізнення такі самі, але замість тризубів пропонуються відповідні емблеми і кольорові просвіти за родами військ для їхнього розрізнення. Зауважимо, що в більшості країн основне – це видова належність. Тобто якщо ти морський льотчик, то маєш носити саме морську форму одягу, але зі своїми знаками розрізнення і емблемами.

В багатьох країнах для військових музикантів традиційними є наплічники, які знімаються. Вони можуть бути різних кольорів, прикрашатися галунами, а для тамбур-мажорів – ще й бахромою.

Для курсантів залишаються знаки розрізнення по курсах навчання. А для сержантів і старшин служби за контрактом вводяться нашивки, кожна з яких відповідатиме укладеному контракту. Тобто що п'ять років на рукав додаватиметься по одній нашивці. Щодо ґудзиків з емблемою Збройних Сил України, то вони були затвердженні постановою Кабінету Міністрів ще 2007 року.

У верхній частині рукава кітеля, тужурки, куртки, форменки та фланелівки з'явиться нашивка єдиного зразка у вигляді дуги синього кольору з жовтим кантом і написом "Збройні Сили України" або "Ukraine" (якщо військовослужбовець направляється до іншої держави). Таким чином, кольори нашивки відповідають кольорам Державного прапора. Під нею носитиметься нарукавна емблема військової частини. Головна функція дугоподібної нашивки полягає в тому, щоб відрізняти військовослужбовців, поки в нашій державі деякі відомства мають подібну до ЗС України форму одягу.


Головна якість польової форми одягу - практичність

Світовий досвід доводить, що носити пластикові погони на польовій формі одягу не тільки незручно, а й недоцільно. Адже спорядження закриває знаки розрізнення на погонах. Тому в більшості країн світу від погонів на камуфляжі відмовилися. Замість них застосовують петлиці або нагрудні клапани. Останній являє собою прямокутник з тканини, на якому вишиті знаки розрізнення звань. Так само пропонується зробити і в нашому війську. До речі, поки немає постанови Кабміну, різноманітні нагрудні нашивки з написом "Україна" чи "Збройні Сили України", які можна побачити на польовій формі одягу деяких українських військовослужбовців, – так би мовити, нелегітимні.

Щодо нашивок з написом групи крові, тут взагалі – нонсенс. У провідних країнах світу для цього існує медальйон. Можна тільки уявити, що станеться, коли людина раптом одягнула не свій кітель і отримала поранення. Якщо медики при переливанні крові будуть орієнтуватися на нашивку, поранений просто помре. Тому нашивки з групою крові не передбачені.

На рукавах польової форми одягу носитиметься нашивка із зображенням Державного прапора, що вже використовується не один рік, щоправда, переважно миротворцями.

Дещо інша історія з нарукавними знаками розрізнення матросів та старшин. По-перше, в більшості країн світу матроси та старшини носять знаки розрізнення звань у верхній частині рукавів форменки, фланелівки та тужурки. По-друге, у моряків традиційно існували нарукавні знаки за спеціальностями, наприклад, торпедист, сигнальник, морський авіатор, боцман, водолаз тощо. За часів Радянського Союзу вони, до речі, також використовувалися. Хоча з часом їх обмежили, але не скасували. На жаль, при розробці форми одягу ЗС України про ці нарукавні знаки забули. Тому сьогодні є пропозиція їх відродити.

Наступні зміни стосуватимуться солдатських пряжок. У ЗС України їх існує декілька видів. З метою заощадження коштів запропоновано уніфікувати цей елемент однострою, зробити пряжку єдиного зразка із зображенням емблеми ЗС України на калиновому вінку. Тим більше що, на превеликий жаль, з традиційною "сухопутною" пряжкою з тризубом не один рік існують проблеми. У Львові хтось свого часу запатентував таку пряжку, і досі до Міноборони висуваються претензії щодо авторських прав та необхідності сплатити гроші за її використання. Із положення вирішили вийти шляхом повної заміни цього елемента однострою.


* * *

Якщо говорити в цілому, то пропозиції, які підготував Відділ військової символіки та геральдики ГШ ЗС України, з одного боку, дозволяють досягти суттєвого заощадження коштів шляхом максимального скорочення кількості предметів при збереженні традиційної відмінності за видами Збройних Сил України. А з другого – максимально враховано національні традиції.

Проект постанови на сьогодні опрацьовується фахівцями Збройних Сил України. Очікується, що постанову буде прийнято вже цього року.

– Для когось усі ці зміни можуть здатися радикальними, - говорить Олександр Муравйов. – Але це те, що треба було зробити ще на початку 90-х років. На превеликий жаль, тоді не звернулися до історичного досвіду, що призвело до того, що розвиток форми одягу пішов у хибному напрямку: шляхом простої заміни радянських символів на українські. Тепер ми намагаємося вивести однострій на рівень вигляду військовослужбовця моделі 2011 року.

Матеріал взято з сайту: http://vijsko.milua.org


{jcomments on}